З десять років тому, можливо й менше, довірливим нашим громадянам пропонували зіграти в наперстки, стати учасником безпрограшної лотереї або ж перемогти в призовій акції якоїсь нової торгової марки, просто на вулиці. Зараз лохотрон приходить до нас додому не лише у вигляді усіляких «рогів та копит», що пропонують вкласти копійку, а через день забрати десять. Все значно простіше. Нас дурять просто з блакитних екранів за допомогою так званих вікторин, які з підозрілою регулярністю проводяться на різних телеканалах. Телевізійний лохотрон нестримно набирає обертів, і якщо спочатку «розводили лохів» в основному ночами, то тепер так звані телевікторини транслюють навіть удень. Називають такі програми просто – інтерактив. Телеглядачі хоч би раз на день, перемикаючи канали, бачили дивну картинку – дівчина «модельної» зовнішності стоїть біля дошки, на якій написані літери. З них потрібно скласти слово. Як правило, складність завдання розрахована на людину, чий рівень інтелекту не перевищує ідеального нуля. Але чомусь ніхто з тих, хто додзвонився, вгадати того слова не може. Дівчина в кадрі театрально хвилюється, що ніхто не отримає заповітної суми, і натхненно закликає: «Ну що ж ви? Давайте, дзвоніть, вгадуйте!» І ось ще один дзвінок, глядач болісно намагається з букв «ш, а, л, а, ш» скласти слово, але чомусь у нього не виходить. Ведуча засмучена, вона просить телефонувати ще і вгадати. Буває й по іншому – слово неможливо скласти тому, що сама дівчина не цілком володіє правилами граматики, і пише, наприклад, слово «сонце» через «т». Ну що тут поробиш? Але головне — платить за все це людина, яка думає, що по телевізору неправду говорити не можуть, і щиро вірить, що зараз виграє купу грошей. Найчастіше на цей гачок потрапляють люди похилого віку і діти. Перших можна назвати жертвами радянської ідеології – ну не можуть же дурити з телевізора цілу країну! Другі ж – просто юні та наївні. Вони починають набирати номер, з’єднання з яким коштує як мінімум шість гривень. Звичайно ж, додзвонитися в студію виходить не відразу – робот повідомляє, що дзвінок зараховано, але для того, щоб мати щасливу можливість поспілкуватися з дівчиною в студії, потрібно дзвонити ще і ще. А буває, що людина чує лише довгі гудки — нібито трубку не беруть. Та виявляється, що цей час вже зарахований, і за розмову все одно приходить рахунок. Навіщо ж солідні канали із , здавалося б, гарною репутацією йдуть на такий дивний спосіб заповнення ефіру? Це – додатковий заробіток чи можливість заощадити на програмному продукті? І те, і інше, і навіть більше. По-перше, канал заробляє на телеглядачах-«лохах», по-друге, ефір заповнений, по-третє – «Грошові хвилини», «Золоті скриньки» й інші «шедеври» телевізійного генія належать власному виробництву каналу, а значить дають можливість виконати вимоги ліцензії – виготовити мінімум власного продукту. Офіційних коментарів від телеканалів годі й чекати. Судячи з усього, це – найслизькіша тема, яку тільки можна придумати. З юридичної точки зору, такого кшталту телепродукт – цілком законна «штука». – Інтерактивна гра на телебаченні, за своїм визначенням, не має нічого спільного з поняттями «азартна гра», «вікторина» та «лотерея», – бідкається Тетяна Мокріді, член Нацради з питань телебачення і радіомовлення. – На сьогодні такий формат телепрограм не виписаний у жодному законі України. Він однозначно розрахований на довірливих і наївних людей. Багато хто порівнює формат цих програм із пострадянським «лохотроном». На базарах, у переходах метро, просто на вулицях людей закликали до гри. Так само був присутній «живець», який показував, що легко можна виграти шалені гроші. Щоправда, «лохотронщиків» трохи ганяла міліція, але це аж ніяк не заважало довірливим і ошуканим людям «просаджувати» гроші на вуличну гру. Такий вид «телебізнесу» – зовсім не українське ноу-хау. Наприклад, у Росії теж існує багато подібних передач і вони вже привернули увагу Федеральної антимонопольної служби (ФАС). Вона збирається підготувати спеціальний закон, який регулював би показ телевізійних вікторин, де з глядачами грають на гроші. «Фасівці» впевнені, що такі програми мають кваліфікуватися як азартні, хоча законодавчо поки-що такими не визнаються. – Найперша претензія до інтерактивних шоу – непоінформованість глядачів про реальну ціну дзвінків, – продовжує Мокріді. – Щоб примусити телевізійні канали це робити, Національна рада з питань телебачення та радіомовлення ухвалила рішення, яке зобов’язує супроводжувати такі програми текстами попередження і повідомляти споживачам, що програми – платні. І справді, нині ці програми інформують глядачів, що дзвінки – платні, але наскільки правдиві ці дані, ніхто не знає. Так само ніхто не перевіряє дії механізму додзвону, невідомо, чи справді хоч одна людина додзвонилася в студію. Хоча можна припустити, що хоча б раз хтось та й додзвонився.
Як програють в теле-викторинах? Симпатичні ведучі, що окуповують блакитні екрани після опівночі, обіцяють подарувати телеглядачам від 200 до 5 тис. гривень. Чи так все насправді просто? Напевно знайти на вулиці мільйон набагато простіше, ніж виграти хоч би 100 грн «через ящик». – Як і будь-якій грі, тут закладені елементи обману, – впевнений Микола Рощин, – головний спеціаліст карного розшуку. – Слова у таких вікторинах виставляють прості – аби заманити людей, але ж додзвонитись у телеефір дуже важко. Для цього люди телефонують по кілька десятків разів. Студійний комп’ютер лише реєструє номер і роз’єднує, а гроші знімаються відразу. Й не такі вже маленькі. Комерційні українські телеканали вигадали новий спосіб збагачення громадян – видача грошей за відповіді на досить прості запитання в телевікторинах. За допомогою ненав’язливих підказок відгадати загадки організаторів атракціонів небаченої щедрості не зможуть хіба що ті, хто вже заснув. Насправді ж, ці вікторини приносять грошей не менше, аніж реклама. Адже шанси телеглядачів що-небудь виграти близькі до нуля.
Шанс менший, ніж життя Спроби з’ясувати що-небудь в організаторів згаданих вище ігор на телеканалах не увінчаються успіхом. Ні ICTV, ні CITI, ні СТБ, ані муніципальний ТРК «Київ» відповісти на запитання про вірогідність виграшу, кількість гравців або приблизну суму грошей, які телеканали заробляють на цих програмах, ніколи не погодяться. Чому ж так? Цьому допомагають елементарні розрахунки. За годину проведення вікторини в студію надходить більше тисячі дзвінків, а у вихідні – ще більше. За кожен дзвінок автоматично знімається до 6 грн з ПДВ. Стільки ж – за кожне sms-повідомлення, що теж немало. А виграють переважно по 200-400 грн. Таким чином, за одну годину програма «піднімає» для організаторів $1-2 тис. Після неї починається нова вікторина, і так може тривати до самого ранку. З анонімних джерел, близьких до телеканалів, стало відомо, що були навіть випадки, коли володарями максимальних (тобто більше 1000 грн) сум ставали підставні особи, які дзвонили буквально з-за камери. До речі, небагато про саму процедуру додзвону. Після того, як телеглядач набирає номер, автовідповідач говорить коротеньку фразу: «Спасибі за дзвінок!» або «Ви стали учасником передачі», після чого відбувається дисконект. Гроші, звісно ж, уже зняті, а телеглядач повинен чекати дзвінка від оператора телевікторини. Бувало, що оператор дійсно передзвонював, і телеглядачів «випускали» в прямий ефір, але вони не знали відповіді, а просто передавали привіти. – Шахрайство в таких передачах не виключене, – продовжує Рощин. – Проте, ми не можемо контролювати процесу. Нам цього не дозволяє закон. А скарг на якісь протиправні дії дуже мало – найчастіше, людині просто соромно зізнаватись. Та й суми, зазвичай, не надто великі. Деякі люди телефонують постійно. Ночами не сплять і телефонують... Цілком можливо, що на іншому кінці дроту один веде програму, інший підстраховує, а комп’ютер спеціально налаштований так, щоб приймати дзвінки лише з одного телефону. Всі дзвонять, а лінія «зривається». Проте гроші все одно витрачаються – комп’ютер же дзвінки реєструє! Гадаю, що якщо такі передачі існують, то ми повинні мати право на їх перевірку – як працює ПК, хто отримав гроші – чи не підставна особа, гарантії ж не має, що це не сусіда ведучого. Окрім того, на якому додзвоні ПК повинен включити глядача до ефіру? Є ж люди, які набирали й по 200 разів! Повторюю – дзвінок хоч зривається, але ж гроші знімає! Проте перевірити ми не маємо змоги – ані роботи ПК, ані ведучих, ані знімальної команди. Утім, реальні перемоги все-таки трапляються. Хтось виграє 200 грн, хтось – 500 грн, а отримати їх можна, особисто відвідавши офіс організаторів і показавши паспорт та ідентифікаційний код. Одним словом, якщо є бажання витратити гроші і отримати за це досить примарний шанс на перемогу, то, озброївшись телефоном, потрібно дочекатися настання півночі і... до світанку набирати по черзі заповітні номери.
