Авторка статті Анастасія РАХМАНІНА з "Газеты по-киевски" додала дьогтю до намазаної медом "Червоної Рути 2009":

В воскресенье в Черновцах закончилась юбилейная «Червона Рута»: вместо грандиозного праздника – ощущение местечкового фестиваля, нужного лишь самим организаторам да непритязательной публике.
Программа юбилейного фестиваля предусматривала массу мероприятий: уличные действа, ярмарки, выставки, однако спросом у публики пользовались лишь вечерние концерты в Летнем театре. Так, праздничное шествие по улицам Черновцов 18 сентября больше напоминало спонтанно-малочисленную прогулку по городу.
А на организованную на «непроездной» улице Кобылянской книжную ярмарку заглянули лишь случайные прохожие. Да и сама ярмарка выглядела жалко – не более 20 палаток, половина которых – от находящихся тут же магазинов: вперемешку с книжками продавали шляпы и еще кое-что «по мелочи».
Зато круглый стол на тему «Украинская музыка через 20 лет», на удивление, заинтересовал молодежь: свободных мест в Голубом зале Национального университета, где проходили «прения», не оказалось. Говорили долго и красиво: о воспитании вкуса у молодого слушателя, о необходимости вернуть на сцену украинскую песню, наполненную смыслом.
В который раз плакались по поводу равнодушия государства, но в итоге каждое выступление сводилось к плохо завуалированной рекламе своей компании-канала-журнала-сайта, либо к пиару себя любимого из серии «А что ты сделал для «Руты»?». Через час «говорильни» разочарованные студенты стали уходить, через 2 часа в зале остались только участники и журналисты.
Интересно, что состав жюри от фестиваля к фестивалю почти не меняется, что вызывает недовольство у конкурсантов. В этот раз они пожаловались, что среди судей нет молодых музыкантов. Организаторы парировали: «Жюри на пенсию отправлять рано – они «наслушанные», с богатым кругозором. Молодые слушают только тех, кого они в своей музыке «передирают», а старые смотрят шире, в корень, не ориентируясь лишь на свой субъективный вкус».
Выбор жюри можно было оценить на вечерних концертах. Так, тон субботнему концерту, к примеру, задала песня одной из победительниц нынешнего года, молодой рок-группы «Догма» из Горловки: «Україна, ти моя країна, Україна, земле ти моя. Україна, ти моя родина. Україна, тільки ти одна». В той же «тональности» отработали еще одни лауреаты, рэперы Nice Day: «В єдиній, неповторній, незалежній Україні...», а в качестве «группы поддержки» выпустили на сцену барышню с подозрительно выцветшим флагом.
Дальше – беспросветная тоска: бард Эдуард Драч – один из тех, кто 20 лет назад, вопреки всем запретам, спел на первой «Червоной Руте» «Ще не вмерла України...» – ныне вышел с заунывной песней «Чужина». Следом за ним – другая лауреатка одной из первых «Рут» Рената Довгалина с песней «І тільки сниться мені мова солов’їна» (ну а что ж еще может сниться в Москве, где Рената живет уже долгие годы?). И т. д., и т. п.
– Это уже слишком! – не выдерживает компания молодежи и почти убегает из зала.
Но вообще, реакция публики впечатляет: в немаленьком зале Летнего театра настоящий аншлаг – от подростков до людей, помнящих первую «Руту...». Каждого музыканта встречают и провожают, как настоящую звезду, но... во время выступления многие кривятся и ерничают над происходящим.
Вот на сцену выходит проживший в Нью-Йорке 20 лет Юлиан Китастый, выносит 2 бандуры.
– А он крутой – будет играть еще и ногой, – шутит старшеклассница Оксана Иванчук.
– Пошли отсюда! – настаивает ее подруга.
– Та ну, мне интересно.
Понять трудно: ностальгировать по той, первой «Руте» 17-летняя девчонка просто не может, с музыкальной точки зрения, эти песни, как минимум, скучны. Пытаюсь разобраться:
– Может, тут у вас, как пел Скрипка, «развлечениев нема»?
– Почему же? Есть клуб с живой музыкой – там местные группы выступают, – отвечает Оксана.
– А может, звезды к вам не ездят?
– Ездят: перед «Рутой» был большой концерт популярных групп, а после фестиваля Ани Лорак выступать будет.
– Так, а что ж тебе тут нравится?
– Ну, не знаю... Интересно...
Вот это двойственное ощущение, пожалуй, и было главным лейтмотивом юбилейной «Руты». Интересно. Именно интересно – «пациент жив или скорее мертв»? С отстраненным таким интересом исследователя, ибо как ни крути, но эмоций – не то что тех, «крышесносных», которые вызывали первые «Руты», а вообще каких бы то ни было, нынешний фестиваль не вызвал.
Не было того андеграундного настроя, предчувствия революции, грядущей свободы – как в легендарном 1989-м. Не было и праздничного разгуляя «Руты»-97, когда людям хотелось шоу, а финансирование позволяло его обеспечить. Не было даже «завзятой» «ура-патриотичности» начала 2000-х. Под улыбающейся маской юбилейного торжества отчетливо просматривалась лишь тоска и скорбь – по ушедшим временам, по ТОЙ «Руте...». По украинской песне – от сердца, от души, по-настоящему. А не «по-юбилейному»...

А ось, "Газета.ua" описала фестиваль таким чином:

Музичний фестиваль ”Червона рута” вперше відбувся в Чернівцях 1989-го. За двадцять років він знову повернувся в це місто. 20 вересня президент Віктор Ющенко, 55 років, виступив із промовою на закритті фестивалю ”Червона рута” в Чернівцях. Глава держави прилетів до Івано-Франківська. Його кортеж в’їхав на Буковину в районі міста Снятина. Без зупинок промчав Головною вул. до стадіону ”Буковина”, де за 5 хв. розпочався гала-концерт переможців.
— Сьогодні відбувається друге народження фестивалю. ”Червона рута” повертається до рідної домівки. Можливо, дирекція прислухається до побажань буковинців і обере Чернівці постійним місцем її проведення, — каже президент.
Віктор Ющенко вручає чотирьом засновникам ”Рути” ордени ”За заслуги” третього ступеня. Сходить зі сцени, сідає у віп-ложі стадіону. Там разом із губернатором Чернівецької області 46-річним Володимиром Кулішем годину слухає виступи лауреатів.
На одній із трибун сидить нардеп-”нунсівець” Арсеній Яценюк, 35 років. У Чернівцях живуть його батьки.
— Я дуже добре пам’ятаю 1989 рік. Я тоді прийшов до школи з жовто-блакитним прапорцем. Із першої ”Рути” почався великий патріотичний рух по Україні, — говорить.
Цьогорічний фестиваль провели за підтримки держави.
— Ми зверталися за підтримкою до пивних компаній, виробників солодощів. Але ніхто не відгукнувся. Змогли провести ”Руту” завдяки підтримці міністра культури Василя Вовкуна, — каже виконавчий директор Мирослав Мельник, рідний брат директора фестивалю Тараса Мельника. — Бюджет — мільйон гривень. Отримали лише третину, решту чекаємо.
Конкурсні виступи відбувалися в Літньому театрі. Глядачів мало, зала заповнена на третину. Львівський гурт ”Оратанія” виходить у великих домашніх капцях у формі зайчиків та песиків, гетрах, сімейних трусах у сердечки й горошок. Одягнули білі сорочки, краватки та чорні піджаки.
Двоє літніх жінок слухають музикантів.
— Пам’ятаю, 1989-го Назарій Яремчук ходив із квіткою між рядами і співав ”Червону руту”. А зараз нічого не можу розібрати. Дикція у музикантів якась неясна, — нарікає 80-річна Софія Любківська.
Під час виступу гурту ”Танок на Майдані Конґо” молодь танцює у проходах, біля крісел. Довкола сцени вишиковується ряд міліції. Мати 10-річного Антона Леся Федоренко, 38 років, згадує, як під час першої ”Рути” влада намагалася перешкодити фестивалю.
— Не продавали квитків на поїзди. Але все одно тисячі людей їхали в Чернівці звідусіль. Влада організувала глядачів із ПТУ, що йшли з червоно-лазуровими прапорами Радянської України. Їх пропускали безкоштовно, а людей із синьо-жовтими навіть із квитками виганяли. Тоді наші пішли на хитрість: показували радянський прапор, а на стадіоні уже витягали сховані на собі національні.
Цьогоріч уперше запровадили парад театральних спектаклів. 19 вересня в Чернівецькому муздрамтеатрі мали показати виставу ”Швейк” за участі Богдана Бенюка й Анатолія Хостікоєва. Проте трупа не приїхала через хворобу акторів. Замість неї глядачі дивилися ”Солодку Дарусю” Чернівецького драмтеатру, яку планували показати в неділю. Вхід за запрошеннями.
— Як ”УБН” заньківчани привозили, то пускали всіх на виставу. А чого сьогодні двері перед нами закривають? — обурюються зо 20 людей біля входу до театру ім. Кобилянської. Не розходяться. О 19.15 адміністратори відчиняють двері й кажуть тихцем пробиратися на третій ярус. Там вільні кілька бокових місць. Загалом у залі аншлаг.
Гран-прі отримав київський ”Солома-гурт”. Його солісткою є донька директора фестивалю Тараса Мельника, актриса театру ”Дах” 25-річна Соломія Мельник.
Переможця в жанрі поп-музики не визначили. Друге місце поділили Тетяна Клименко з міста Красний Луч на Луганщині й Аліна Башкіна з Донецька. Треті — Тарас Василенко із Запоріжжя, киянка Ольга Троян і Лариса Шелест із Бердянська Запорозької області.
Переможця в танцювальній музиці немає. Друге місце у харківського гурту ”Найз Дей”, третє — в ”Хіп-Хоп Фемелі” з Хмельницького. У рок-номінації першого місця не дали нікому. Другі гурти ”ПоліКарп” із Києва та ”КораЛЛі” з Івано-Франківська.

І, щоб не переобтяжувати текстом, посилання на статтю «Червона Рута-2009»: ретроспектива з акцентом на перспективу на сайті газети «День».