Коли з нас хочуть висмоктати всі ресурси, то кажуть, що ми з росіянами один народ… Хибне розчарування суспільства в минулій владі переросло в реальний розпач за влади нинішньої…

Засновник етнофестивалю «Країна Мрій», лідер рок-гурту ВВ Олег Скрипка відповів на запитання УНІАН.

СТРАШНО ЧИТАТИ НОВИНИ ПРО ТЕ, ЩО НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ ПОЧАВСЯ ТИСК

Пане Олегу, чи відчули ви якісь зміни в культурному світі з приходом нової влади в Україні?

Ні, поки що не відчув.

Мені тільки новини страшно читати, бо, судячи з них, на українську мову все ж таки почався тиск.

Взаємодія культури і влади взагалі завжди була мінімальна, і зараз це не змінилося. Я б сказав, що нова влада нейтрально ставиться до культури.

Усе українське сьогоднішня влада намагається витиснути… Чи можна буде, на вашу думку, зі зміною влади швидко повернути все на свої позиції? Чи цей процес відкине нас дуже далеко?

Гадаю, спершу нам треба озвучити й визнати, що українська мова – справді зникає. Український народ – це великий народ, але зараз він втрачає свою мову та самоідентифікацію. Потрібно, щоб українці цей факт усвідомили, а не ігнорували.

А вже після озвучення ситуації можна здійснювати кроки щодо порятунку мови та культури.

Хто це має озвучити?

Ось я, наприклад, озвучив. Треба, аби всі – на рівні пересічних громадян – усвідомили, що наша мов реально зникає. Її треба рятувати так, як рятують рідкісних тварин, занесених до Червоної книги.

Я не науковець, але за моїми спостереженнями, якщо так буде й далі, то через 20-30 років українською мовою не користуватимуться, бо сьогоднішні процеси відбуваються дуже швидко...

Посол Росії в Україні Зурабов заявив, що українці і росіяни – один народ. Ви часто буваєте в Росії, чи відчуваєте, що ми один народ?

Якщо навіть міста дуже відрізняються, то що вже говорити про країни. Сказати, що ми один чи не один народ – це велика абстракція. Зрозуміло, що будь-яка позиція ґрунтується на політичному інтересі: якщо ми хочемо об’єднати Україну з Росією і дозволити висмоктати з нас усі ресурси, тоді ми кажемо про «єдиний народ». А якщо прагнемо незалежності України – говоритимемо, що ми все ж таки різні народи й живемо в різних державах.

Чи хочете ви, аби ваші діти вивчали в школі ту історію, яку намагається написати міністр освіти Табачник? Де Шухевич, Бандера – убивці, колабораціоністи, а Сталін – великий переможець-полководець?

Знаєте, нам у школі ще більшу ахінею викладали. І нічого – ми виросли нормальними.

Усе одно залишаться альтернативні джерела інформації. Ясна річ, що це маніпулювання суспільною свідомістю, аби люди повісили собі георгіївські стрічки на антени авто… Гадаю, мої діти будуть розумними і розбиратимуться в історії своєї країни. Я їм допоможу в цьому...

Чи змінилася ваша «країна мрій» (я не маю на увазі фестиваль), про яку ви часто говорите, з приходом нової влади, чи не захотілося вам перенести її десь за межі України?

Безумовно, з приходом нової влади зросла кількість емігрантів. Те псевдорозчарування, у якому суспільство перебувало за минулої влади, тепер перейшло в реальний розпач. Я маю на увазі людей, які мріяли з будувати з України демократичну державу.

Чи я б емігрував?.. Поки є можливість працювати в Україні, я працюватиму. Мені б хотілося не емігрувати, а експортувати український культурний продукт. Нині я маю таку можливість. Цього року в мене було дуже багато поїздок по різних країнах і ще багато планується.

Я б узагалі радив українцям більше подорожувати. Це дає гарну можливість об’єктивно споглядати себе збоку...

Ким ви себе бачите через років тридцять?

Тридцять?.. Якимсь дідусем стареньким. Але я сто відсотків їздитиму на мотобайку. Гадаю, на той час уже будуть електричні мотоцикли.

Я продюсуватиму. І можливо, зніматимуся в кіно.

Якби ви стали президентом, які перші укази видали б?

Я не зовсім знаю, як працює президент… Але перше, що б я зробив – зайнявся б інформаційною політикою, що й робить сьогоднішня влада.

Минула влади на це уваги якраз не звертала, тому й програла...


Розмовляла Оксана Климончук (УНІАН)