Як умру - поховаєте в інтернеті милому, так у рамблері пропишіть тиху могилу, щоб я безтілесною тінню хостився б десь на якому-небудь домені посередині юанету. Щоб зберігався я в аттачі великими шрифтами, щоб чув як аппачі клацають скриптами як очима грізно нишпорять фаєрволи. Десь як дітишки гіфи шукають тіток неодягнених, як плекає боязкий ламер свій дизайн убогий, як зациклений е-мейл ловить демон строгий, як крадеться юний хакер у пошуках поживи, як його в нерівній бійці відключають жваво, як гудуть у тиші опівнічній айрси і чати, як летять по асьці термінові листи без повернення, як буцаються рогами гостьові книги, як блестают матюгами суперечки й інтриги, як народжуються скандали, тріскаються родини, як крадуться віртуали тихою злісною тінню, як себе безшумно ховають віруси в програми, як некликнутими плачуть баннери реклами, як криві чиїсь руки сервер ставлять десь у загальному... Щоб чути звуки в череві інтернету, що простяг по різних країнах мережу свою могутню, де роїться спам поганий брудної жирної тучею… Товариші по службі, сестри, брати, добродії і дами! Збирайтеся і вставайте на боротьбу зі спамом! Обчислюйте, відключайте, бийте і душіте! Так модеми розбивайте, кабелі гризіть! І коли кровища бризне спамерів осоружних, отоді повернуся я до життя, устану з могили вилізу з паролем юта - бадьорий і воскреслий, вуха надру комусь, пендалей розвішу. і тоді в мережі великій, оновленій боєм на мене скоріше клікай...
