- Ало, привіт. З Різдвом тебе! Ти на роботі?

- І тебе з Різдвом. А ти мені куди дзвониш?

- На роботу.

- Виходить, я де?..

- Ну, не знаю, де ти, я ж тебе не бачу. Слухай, я знала, що ти на роботі, от і подзвонила. Уявляєш, Сашко з Олексієм виїхали на риболовлю…

- Спасибі, нагадала, що я – на роботі.

- Так ні, я не про те. Вони виїхали на риболовлю, а ми з Веронікою вирішили Різдво відсвяткувати вдвох.

- Поздоровляю.

- Ти не знаєш, як шампанське відкривати?

- И-и? А що, відкрити не можете?

- Ну так Сашко з Олексієм на риболовлю же виїхали. А ми сидимо і думаємо, як його відкривати. А потім я згадала,
що ти з ними не поїхав, тому що на роботі, і вирішила тобі подзвонити…

- …на роботу, щоб запитати, чи не на роботі я…

- Так ні, щоб ти нам допоміг відкрити.

- От я усіх кину і поїду до вас.

- Не треба до нас їхати, ти по телефоні.

- Ну, зніміть фольгу.

- Це ми вже зробили, я собі ніготь зламала.

- Як? Там же така червоненька полосочка є – потягни за неї і відкриється.

- Пізно.

- Ну, тепер розкручуйте петельку на дроті. Але обережно так притримуйте пробку великим пальцем лівої руки.

- Навіщо?

- А раптом, воно тепле або ви його збовтали, або пробка слабка…

- Так пробка не слабка, я з неї штопор витягти не можу.

- Ой, блін! Навіщо?

- Ну а як її витягнути-то? Я ж бачила, як Сашко пробки штопором витягає.

- Так це у вина! Виходить, ви вже дротик відкрутили?

- Немає. Ми його плоскогубцями відламали.

- Нафіга?!

- Ну, ми ж не знали, що він відкручується.

- А штопор усе ще в пробці?

- Так! Ти говори, як нам це усе відкрити!

- Мені просто цікаво, якого хрена ви в пробку штопор засунули?

- Я ж кажу, пробка не відкривається, ми її ножем спробували витягнути, а Вероніка собі палець порізала. Тоді я згадала про штопор.

- О-О-О! Штопор викрути… Хоча, ні, зараз почнеш смикати, пробка вилетить. Так, тримай пляшку в правій руці. Тримаєш?

- Угу.

- А лівою спробуй тягти нагору пробку, розгойдуючи зі сторони убік або покручуючи. Зрозуміла?

- Угу, ща… Не можу!

- Нехай Вероніка тримає пляшку, а я її на себе тягти почну…

- Не треба на себе, вона ж вистрілить у тебе.

- А як бути?

- Там що, жодного мужика в окрузі немає?

- Ну вони ж на риболовлі!

- А сусіди?

- Що я як дура до сусідів із шампанським піду? Що на-ам ро-би-ти?

- Не плач.

- Я шампанського хочу! А воно саме не вистрілить?

- Вистрілить, якщо його збовтати.

- Зараз…

- Ти що? Воно ж у вас все в стелю піде, що ви пити будете?

- У нас друга пляшка є.

- Ну так її теж відкрити треба.

- Що ж робити?

- Так, візьми каструлю.

- Яку?

- Мені пофігу, я твоїх каструль не знаю. Бовтайте пляшку, тримаючи вниз горлечком у каструлю.

- І що буде?

- Ну, гази видавлять пробку, шампанське виллється в каструлю, будете його відтіля черпати.

- Не хочу я з каструлі шампанське пити! От ще! А якщо цю каструлю над шампанським зверху поставити і збовтувати?

- Угу, каструлею… Ні, так воно ви… Це що там за гуркіт?

- Це Вероніка каструлю над шампанським поставила. Блін, воно усе на стіл вилилося.

- Сидіть там, я зараз приїду, другу пляшку сам відкрию…