Їду в тролейбусі, заходить бабуся із купою буклєтиків червоного кольору з дєдушкой Лєніним. А я комуністів сильно не люблю, тому вже приготувався стібатися. От вона стала спиною до мене і починає: "Таваріщі, я хачю открить вам глаза, не пейтє воду із пад крана, Амєріка хочєт нас всєх атравіть, давайтє абьєдінятся с Расієй блаблабла..." ну і далі починає обсирати США. А потім різко переключається на сіль і каже "Нє єжтє солі, она очень врєдная для арганізма і т.д..." Ну мені набридло, я перебиваю її і питаю, який зв"язок між сіллю і США. Вона так зверхньо відповідає: "Ти сначала дорасті, штоб такіє вапроси задавать!" а потім повертається і дивитися на мене, а рівень її очей трохи вище мого пупа. Я кажу "Та вроді я і так немаленький..." Ржач дикий в салоні... далі вона від мене відійшла, і знову про сіль починає... і каже "за маєй спіной вєлікіє акадємікі, дактара наук, і т.д." а в неї за спиною два бомжі стояли, почули то, і так гордо випрямились... короч всі всцикалися, я навіть далі своєї зупинки проїхав, не помітив)))
